У межах проведеного моніторингу стану збереження деревообробних промислів у територіальних громадах Хмельницької області було отримано відповіді лише від дванадцяти громад, що свідчить про низький рівень залученості органів місцевого самоврядування до процесів фіксації та збереження нематеріальної культурної спадщини. Така ситуація вказує не лише на організаційні труднощі, а й на недостатнє усвідомлення значущості традиційних ремесел як важливого ресурсу культурного розвитку громад. Варто відзначити громади, які надали більш розгорнуті та змістовні відповіді, зокрема Жванецьку, Полонську та Зіньківську територіальні громади, де не лише зафіксовано наявність окремих видів деревообробних промислів, а й простежується прагнення до їх осмислення, збереження та популяризації.
Загальний аналіз отриманих даних засвідчує, що деревообробні промисли в області перебувають у критичному стані. У переважній більшості громад вони збереглися лише фрагментарно, представлені поодинокими майстрами, а в окремих випадках фактично зникли. Водночас у дев’яти громадах ще зафіксовано залишкову присутність традиції, що дає підстави говорити про наявність потенціалу для її відновлення за умови належної підтримки. Найбільш поширеними залишаються такі види діяльності, як художнє різьблення по дереву, столярство та теслярство, однак вони переважно існують поза системним культурним чи економічним контекстом і часто не ідентифікуються як частина нематеріальної культурної спадщини. Характерною є також відсутність чітко визначених історичних осередків розвитку цих промислів, що свідчить не лише про втрату практик, а й про поступове зникнення знань про них.
Особливе занепокоєння викликає ситуація з передачею традицій. У більшості громад носіями ремесел залишаються люди старшого віку, тоді як молоде покоління майже не залучене до їх опанування. Передача знань відбувається лише епізодично і не має системного характеру, що створює реальну загрозу повного зникнення цих практик уже в найближчій перспективі. Водночас окремі громади демонструють ознаки життєздатності традиції. У Жванецькій громаді зафіксовано конкретного носія ремесла та наявність часткової передачі знань, що є надзвичайно важливим показником. У Полонській громаді спостерігається практика презентації виробів на виставках, що свідчить про інтеграцію ремесла в сучасний культурний простір. Зіньківська громада вирізняється наявністю кількох напрямів деревообробки та усвідомленням потреби їх підтримки, що створює підґрунтя для подальшого розвитку.
Серед основних проблем, які окреслюють самі громади, домінують відсутність молодих майстрів, брак можливостей для навчання, низький попит на вироби та відсутність належної інфраструктури для розвитку ремесел. У сукупності ці фактори формують складний комплекс причин, що зумовлюють поступове згасання деревообробних промислів. Вирішальну роль відіграє розрив між поколіннями, коли традиційна модель передачі знань від майстра до учня фактично не функціонує. Не менш важливим є економічний чинник, адже ручна праця не витримує конкуренції з масовим виробництвом, а самі вироби часто не знаходять свого місця на сучасному ринку. Відсутність системної інституційної підтримки, зокрема спеціалізованих майстерень, центрів ремесел і програм розвитку, ще більше ускладнює ситуацію. До цього додається недостатній рівень популяризації, через що ремесла залишаються малопомітними у публічному, освітньому та туристичному просторах. Значний вплив мають і загальні соціальні процеси, зокрема міграція молоді та зміна способу життя, які призводять до зникнення природного середовища існування традицій.
Таким чином, деревообробні промисли Хмельниччини нині перебувають у стані критичного згасання, однак ще не є остаточно втраченими. Наявність окремих носіїв традиції та зацікавлених громад створює підґрунтя для їх збереження і відновлення. Особливо важливим у цьому контексті є своєчасне виявлення, фіксація та підтримка майстрів, а також створення умов для передачі знань наступним поколінням. Активна участь громад у моніторингу засвідчує їхню небайдужість і готовність до співпраці, що може стати основою для формування ефективної регіональної політики у сфері збереження нематеріальної культурної спадщини.
З огляду на виявлені тенденції, подальше збереження деревообробних промислів у Хмельницькій області потребує переходу від фіксації стану до системних практичних дій на рівні територіальних громад і області в цілому. Насамперед актуальним є посилення роботи з виявлення та підтримки носіїв традиції, їх персоніфікації та залучення до культурного процесу як ключових носіїв знань. Важливим напрямом є відновлення безперервності передачі ремісничих практик через запровадження моделі «майстер – учень», організацію майстерень, навчальних програм і короткострокових практик на базі закладів культури та мистецької освіти з належною мотивацією майстрів.
Не менш суттєвим є формування економічної спроможності ремесел шляхом інтеграції виробів у сучасні культурні та туристичні продукти, розвиток локальних брендів, співпраця з дизайнерами та представниками креативних індустрій. Паралельно необхідно забезпечити системну популяризацію деревообробних промислів через виставкову діяльність, ярмарки, медійні проєкти та включення їх у публічний культурний простір громад. Важливу роль відіграє також створення або відновлення локальних осередків ремесел — майстерень і просторів для навчання та практичної діяльності.
На обласному рівні доцільним є формування цільових програм підтримки традиційних ремесел із визначеними пріоритетами, ресурсним забезпеченням і механізмами стимулювання громад до активнішої участі. Підвищення рівня інституційної відповідальності територіальних громад за стан нематеріальної культурної спадщини, зокрема через включення відповідних показників у планувальні та звітні документи, має стати важливим чинником активізації роботи у цьому напрямі. Комплексна реалізація зазначених заходів дозволить не лише зберегти наявні осередки деревообробних промислів, а й створити передумови для їх сучасного розвитку та інтеграції в культурний простір регіону.
