«Бакота» означає бажане місто

«Бакота» означає бажане місто

Сучасна Бакота – це найцікавіший і дивовижний мікрорегіон Поділля на півдні Хмельницької області. Його мальовничі ландшафти, цілющі джерела і багата історія немов магніт притягують багатьох туристів країни та світу. Цю локацію безліч разів знімали у кліпах, про неї безліч разів писали тревел-блогери. Чарівні пейзажі, загадкові історичні знахідки та унікальний скельний монастир настільки полюбились туристам, що на інтернет-сайтах популярна думка: «Якщо Ви побували на Поділлі, а не бачили Бакоти, то все одно, що були в Римі, а не бачили Помпеї» [1].

Давньоруське місто Бакота, від якого, власне, й походить назва місцевості, вже понад 40 років знаходиться під водою. З будівництвом Дністровської ГЕС 27 жовтня 1981 року село Бакоту викреслили з реєстру населених пунктів. Разом із ним перестали існувати ще близько 30 сіл [2, 3].

З вітчизняних історіографічних джерел відомо, що Бакота вперше згадується в літописі 1240 року. У XIII столітті це велике місто, найважливіший політично-адміністративний центр «Русі Дольної» — Дністровського Пониззя (з XIV століття — Поділля), яке входило до Галицько-Волинського князівства. У XII столітті Бакота займала площу близько 10 гектарів з кількістю населення близько 2,5 тисяч [3].

Перша згадка про скельний чоловічий монастир зафіксована в Київській книзі 1362 року, де той згадується як «давно існуючий». За Іпатіївським літописом, в 1255 році містом заволоділи монголо-татари. У 1258 році татари зруйнували Бакотський замок.

У 1430 році Бакота була центром однойменної волості. У 1431 р. вона стає нейтральною прикордонною територією внаслідок перемир’я між Королівством Польським і Литвою. З часом місто втратило значення адміністративного та господарського центру, а у роки радянської влади перетворилось у село з невеличкою кількістю населення [3].

Після заповнення Дністровського водоймища, яке почалося 24 жовтня 1987 року, історичне місто Бакота було затоплене і, здавалося, відійшло у вічність. Однак, з відродженням дністровської культури – створенням етномузеїв, проведенням різноманітних атракцій в етностилі, розписом глинобитних хат тощо – ми спостерігаємо як Бакота «виходить» з-під води…