4 березня могло б виповнитися 75 років Володимирові Івасюку (народився 4 березня 1949-го – пропав 24 квітня 1979 року, а 18 травня знайшли тіло) – українському композитору-виконавцю, музиканту, мультиінструменталісту (володів кількома музичними інструментами: скрипка, фортепіано, віолончель, гітара), поету.
Один з основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до декількох вистав.
Музика – це був він сам… Він тягнувся до музики змалку. В три роки найбільшим задоволенням були репетиції вчительського хору, куди його брали батьки. З п’яти сам починає вчитися грати на скрипці.
У Володимира Івасюка було дві освіти. Після закінчення Чернівецького медичного університету він вступив до Львівської консерваторії на композиторське відділення. Його професором був Анатолій Кос-Анатольський.
Багато пісень Володимир Івасюк писав під псевдонімом, оскільки не був членом спілки композиторів, а тому відомі колективи не мали права брати їх до репертуару.
Шалену популярність принесли Івасюкові телевізійні фільми «Червона рута» та «Пісня завжди з нами», хоча це призвело до виключення його з консерваторії через пропуски. Щоб поновитися, Івасюк звернуся до психіатричної клініки (це була єдина змога отримати «виправдання» пропускам, і до такої практики вдавалося багато творчих людей).
Серед відомих творів композитора – «Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Водограй», «Пісня буде поміж нас», «Балада про мальви», «Лиш раз цвіте любов» та багато інших.
1989 року назвою пісні «Червона рута» названо фестиваль – Всеукраїнський конкурс молодих виконавців «Червона рута», що був одним із найперших фестивалів в Україні. У рамках фестивалю відбувся вечір пам’яті Володимира Івасюка та відкриття меморіальної дошки. Цим було знято неофіційну заборону на його ім’я і творчу спадщину.
Земне життя Володимира Івасюка тривало лише 30 років. Але за цей короткий час він виконав свою місію, використав талант і потенціал, зробивши українську пісню модною на весь світ.
