16 січня у «Проскурів бізнес-хол» міста Хмельницький відбувся вечір пам’яті Кузьми Івановича Матвіюка — політв’язня, дисидента, громадського діяча, почесного громадянина Хмельницького, людини незламних переконань. Світлана Маркова, доктор історичних наук, методист-спеціаліст вищої категорії методичного відділу мистецької освіти та підвищення кваліфікації ХОНМЦКіМ, взяла безпосередню участь і виступила з доповіддю, адже ще з початку 2000-х років особисто мала нагоду чути його виступи на конференціях, круглих столах і вважає його людиною честі, правдивості, мужності та принциповості.
Світлана Василівна проаналізувала життя і роботу українського інтелігента та підготувала історичну довідку, навела факти, цитати і вислови. Зокрема, у підготовленій доповіді Маркова С.В. засвідчує, що життя й діяльність Кузьми Матвіюка вплинули на хід історії і культури України, тому що мали силу духу та тверду, світоглядну позицію. Вивчення історії України, українського козацтва, гайдамацького руху, української культури посідали важливе місце в його працях. Він залишив важливий слід у боротьбі за права людини та свободу батьківщини.
Доробок К. Матвіюка як знаного лідера суспільної думки Хмельниччини був змістовним і наповненим силою та бажанням розбудувати в Україні громадянське суспільство, що добре знає свою історію та її уроки. Кузьма Іванович вчив завжди відстоювати права людини; знати про боротьбу українського національного руху; берегти історичну пам’ять, зокрема про боротьбу за незалежність.
Кузьма Іванович – патріот, учасник українського дисидентського руху другої половини ХХ століття, що став важливою віхою у боротьбі за права людини, свободу слова та національну гідність. Одним із ключових напрямів його роботи було інформування українців про порушення прав людини в СРСР; викриття політики русифікації; виступи проти свавілля кдб і несправедливих репресій, за що його було заарештовано, йому інкримінували «антирадянську агітацію і пропаганду». Кузьма Матвіюк – один із тих, хто не побоявся кинути виклик комуністичному тоталітарному режиму. Він не зрікся своїх переконань і залишався активним правозахисником навіть у неволі, підтримуючи інших політичних в’язнів. Після звільнення Кузьма Іванович повернувся до суспільного життя й продовжив громадську діяльність, хоча переслідування продовжувалися.
У часи перебудови та після проголошення незалежності України він долучався до національно-демократичних рухів, виступав за відновлення історичної пам’яті й підтримку політичних в’язнів сумління. Його свідчення про дисидентський рух і репресії радянського режиму стали важливим джерелом для дослідників.
Окремо варто зауважити, що Кузьма Іванович знав від батьків про Голодомор-геноцид 1932-1933 років та особисто розповідав Марковій Світлані про знаряддя вбивства хліборобів-українців, зокрема, жорстокий репресивний елемент механізму Голодомору-геноциду – занесення на «чорну дошку» в 1932 році, а також про тоталітарні практики руйнування і ліквідації української державності.
Життєвий шлях Кузьми Івановича як приклад допомагає сучасним українцям в умовах тривалої та виснажливої війни росії проти України усвідомлювати ціну свободи, цінність людської гідності.
