Обряд «Вінкоплетин» чи «Виплітання вінка» ще називається барвінковим обрядом. Він є дуже давнім за своїм походженням. За значенням і символікою він тотожний коровайному обрядові, який і донині побутує на більшості території України.
На Прикарпатті й Східному Поділлі весілля починається з обрядового збирання барвінку і виплітання з нього вінків окремо для молодої (в домі молодої у «Дівич-вечір») і для молодого (в домі молодого у «Парубочий (княжий) вечір»), адже зелений барвінок — символ кохання, що не в’яне.
Уранці у п’ятницю перед «Дівич-вечором» молода разом із дружками ішла до лісу. Там вони збирали барвінок і співали пісень.
Пізніше йшли до хати молодої, де на них чекали поважні жінки-«поплетниці» із роду нареченої і найстарша з них просила благословити маму виплітати весільний вінок.
Потім починали плести вінок із барвінку на голову нареченій, вити «долю» із барвінку на весільний стіл. Всі дії плетільниць супроводжувалися піснями, в яких від імені дівчини прощалися із її «дівоцтвом» та дякували батькові і матері за добре виховання дитини.
В ході циклу презентацій фольклорно-етнографічних матеріалів «Душа Хмельниччини» з архіву відділу народної творчості та нематеріальної культурної спадщини пропонуємо до перегляду відеоматеріал обряду вінкоплетіння народного аматорського фольклорного колективу «Сонячне коло» Городоцького міського будинку культури.
