10 жовтня 212 років тому народився геніальний італійський композитор та диригент Джузеппе Верді.
Ще з раннього дитинства Джузеппе брав уроки музичної грамоти та гри на органі у сільського священика, допомагав служити меси у церкві – заміняв органіста. Батьки підтримували музичні інтереси сина та навіть придбали спінет (невеликий струнний клавішний музичний інструмент, різновид клавесина), хоч і жили досить бідно. Цей інструмент композитор зберіг до кінця свого життя.
Музичну обдарованість хлопчика помітив заможний торговець Антоніо Барецці, який і допоміг юнакові отримати міську стипендію для навчання у Мілані, але через невідповідний вік у консерваторію його не прийняли. Верді все ж продовжив займатися музикою приватно: спочатку у педагога Лавін’є, де вивчав основи композиторської техніки; потім, відвідуючи міланські оперні театри, він опановував оркестровку і оперне письмо, а уроки контрапункту брав у директора «Філармонічного товариства» Фернандо Провіза. Джузеппе також захоплювався літературою, його улюбленими письменниками були Мандзоні, Шиллер, Данте, Шекспір.
Композитор був надзвичайно вимогливим у виборі лібрето, активно співпрацював з поетами-лібретистами, часто сам шукав сюжети з сильним драматичним розвитком подій та яскравими характерами головних героїв.
Перша опера Верді «Оберто, граф ді Сан-Боніфачо» була поставлена у Міланському оперному театрі «La Scala». Постановка мала значний успіх, і молодому композитору замовили написати комічну оперу «Король на день», але через переживання по втраті дружини і двох дітей вона була невдалою.
Вражений провалом, він заприсягся, що не напише більше жодної опери і попросив директора розірвати укладений з ним контракт. Проте директор Мереллі був впевнений у винятковості таланту Джузеппе, не поспішав зі звільненням і невдовзі показав йому нове лібрето за мотивами біблійної історії боротьби єврейського народу. Верді зацікавився, і успішна прем’єра опери «Наббуко» забезпечила йому нечувану популярність.
В період з 1851 по 1853 р.р. Верді створює «золоту тріаду» шедеврів, які і досі є основою репертуару світових та українських оперних театрів: «Ріголетто», «Трубадур», «Травіата». Саме ці опери демонструють його зрілий стиль, новаторство в оркестровому звучанні, яке створює драматичні та емоційно насичені образи на сцені.
У 1874 році Верді написав «Реквієм» присвячений пам’яті поета Алессандро Мандзоні, творчістю якого також дуже захоплювався. Вперше він був виконаний у кафедральному соборі Мілану, згодом здобув світову популярність, проте надмірна театральність твору, на думку католицького духовенства, не дозволяла надалі виконувати його в церкві.
Вершиною оперної творчості Верді стала монументально-героїчна опера «Аїда» та музична трагедія «Отелло». А остання комічна опера «Фальстаф», була написана композитором у 80-річному віці.
Джузеппе Верді є одним з найвидатніших композиторів в історії світового оперного мистецтва ХІХ ст. Творча спадщина митця налічує 26 опер, «Реквієм», численні твори для хору та оркестру (останній з яких – цикл «Чотири духовні п’єси»), духовну, камерну, інструментальну та вокальну музику. У його музиці звучали ідеали свободи та єднання італійського народу, а опери стали символом національного духу Італії.
