14 листопада 1840 року народився французький художник Клод Моне — один із засновників імпресіонізму. Головними сюжетами його картин були морські пейзажі, квіткові сади, сільська та міська природа, а головним принципом роботи – швидке зображення миттєвих візуальних ефектів, динаміка зміни кольору і освітлення. Стиль Моне – це вільна робота пензлем, короткі, ламані мазки, насиченість кольорів та увага до світлових ефектів.
Ще з юнацьких років Моне почав заробляти кишенькові гроші малюючи карикатури місцевих жителів. Такі портрети у його виконанні користувалися неймовірною популярністю хоч і коштували лише 20 франків. Першим творчим наставником Моне був місцевий художник Ежен Буден, який навчив його працювати з олійними фарбами та познайомив з технікою живопису на пленері.
Художник завжди прокидався лише з першими променями сонця і засинав тоді, коли сонце вже сідало. Він казав: «Якщо сонце спить, що мені ще робити?» і йшов спати. У своїй спальні митець ніколи не засмикував вікно фіранками, а похмура погода часто заважала йому малювати на пленері. Побачивши за вікном темні дощові хмари, він лягав у ліжко і відмовлявся вставати навіть до обіду та вечері. Моне обожнював працювати на природі, і ніколи не визнавав штучного освітлення в своїй майстерні.
Головною музою у житті та творчості Моне була його дружина Камілла Донсьє. Вона позувала йому для багатьох полотен, серед яких: «Дама в зеленому», «Жінки в саду», «Мадам Моне з сином», «Портрет дружини Клода Моне на дивані».
Клод Моне з разом з іншими художниками-імпресіоністами (П’єр-Огюст Ренуар, Каміль Піссарро та Альфред Сіслей та ін.) створили Анонімне товариство художників, живописців, скульпторів і граверів. Вони мали на меті організувати незалежні виставки картин: без жодного журі, де кожен учасник міг показати й продати свої роботи. За власні кошти їм вдалося організувати виставку в будинку фотографа Надара на бульварі Капуцинок. Загалом у виставці взяло участь 30 художників. Найбільшу увагу критиків привернула картина К. Моне «Враження. Схід сонця», яка власне і стала зародженням ідеї для назви цілої мистецької течії — імпресіонізм (іmpression з французької — «враження»).
Клод Моне був одним із перших творців серії картин, в яких один мотив повторюється в різні пори року, в різний час доби та при різному освітленні. Найвідоміші серії картин: «Водяні лілії» (близько 250 картин), «Руанський собор» (понад 30 картин), «Стіжки сіна» (налічує 25 робіт), «Тополі» (24 полотна).
У віці 60 років лікарі діагностували у Моне катаракту, і, щоб врятувати зір, він погодився на ризиковану операцію, яка пізніше докорінно змінила його сприйняття навколишнього світу. Художник почав бачити відтінки, які раніше були невидимими, через що на його полотнах з’явилися нові кольори. Наприклад, малюючи картину «Водяні лілії», Моне бачив лілії блакитними в ультрафіолетовому діапазоні, на відміну від звичайних людей, для яких вони були просто білими. Цю картину можна побачити в одній зі сцен кінофільму «Титанік». Також було відзнято два документальні фільми («Я, Клод Моне», «Клод Моне: Магія води і світла»), які висвітлюють життєві моменти та мистецький доробок художника.
Творчість Клода Моне показує, як мистецтво може передавати враження миті, підкреслюючи красу змінного світу через кольори і світло. Митець залишився в історії мистецтва як один із найвидатніших майстрів імпресіонізму, чиї картини назавжди змінили уявлення про можливості живопису.
