Сьогодні, 10 грудня виповнюється 205 років від дня народження Олекси Бахматюка − відомого українського майстра декоративного розпису на кахлях, одного з найяскравіших представників косівської мальованої кераміки.
Народився Бахматюк в місті Косів, там і прожив все життя. Гончарної справи навчався у батька, пізніше – у косівського гончара Івана Баранюка. Згодом Олекса перевершив свого наставника та деякий час очолював місцевий гончарський цех. Спогадів сучасників залишилось небагато, але з них можна створити певне уявлення про майстра: невисокий, голосистий, скромно одягнений, з люлькою в зубах, закоханий в роботу. «Що то таке буде? — говорив він сам із собою, беручись до розпису. — Може, заєць, може, квітка, а може, які узори…».
Майстерність українського гончара зростала з кожним роком, а з нею і слава. Його вироби користувалися значним успіхом на косівському ринку, а з часом, і далеко за його межами. Наприклад, у 1873 році на виставці народних промислів у Відні роботи Бахматюка відзначилися великим попитом, викликали значний інтерес серед австрійської знаті.
Через три роки в Коломиї відбулася виставка, де Бахматюк представив свої нові роботи: миски, полумиски, свічники, макітри, горщики для квітів, кахлі для печі. Вироби майстра привернули увагу австрійського імператора Франца Йосифа, який відзначив Бахматюка золотою медаллю та грошовою нагородою, а також замовив цілу кахляну піч.
Олекса Бахматюк першим із гуцульських митців відобразив у своїх роботах повсякденне життя, працю та розваги селян (рільники, чабани, ткачі, гончарі), поєднавши давні традиції з власною інтерпретацією. Майстер також започаткував власний спосіб декорування гончарних виробів – побілкування. Це покриття сирого виробу тонким шаром білої глини, яка після випалення залишає свій колір. Далі по ній пишуть контур орнаменту й розмальовують різними фарбами.
Характерною рисою його творчості було збереження та використання старовинного декору, зокрема символічної орнаментики. Беручи до уваги прадавні елементи та мотиви Гуцульщини, Бахматюк створив набагато складніші орнаментальні розписи, він розміщував їх на всій поверхні виробів, досягаючи гармонії форми і декору.
Олекса Бахматюк залишив нам у спадок багато унікальних виробів, вони зберігаються не лише в музеях України, а й Західної Європи. Найбільше зфбрання творів Бахматюка можна побачити в музеї етнографії та художнього промислу у Львові.
Ще за життя Олекса Бахматюк здобув звання «геніального майстра гончарства», його називали «мудрецем, якому все під силу». Він зумів перетворити кахлі на мистецькі полотна, які відображають історію розвитку українського декоративного розпису.
