#ЦяМитьВМистецтві
12 січня 1909 року народилася відома українська художниця, представниця «наївного мистецтва» Марія Примаченко. Вона малювала не рукою, а душею, розмовляла з квітами й бачила сни, які пізніше оживали на полотнах яскравими барвами.
«Починалося все це так, — згадувала художниця, — якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, що бачила. А потім помітила синювату глину. Набрала її в поділ і розмалювала нашу хату». Сусіди приходили подивитися на роботу, виконану юною Примаченко, хвалили, просили прикрасити і їхні будинки.
Першими живописними роботами, ймовірно, були − «Бичок на прогулянці», «Синій лев», «Рябий звір», «Червоні ягідки» та ін. Однак за яскравими кольорами робіт ховалася особиста трагедія. У дитинстві Марія перенесла поліомієліт, що зробило її життя сповненим фізичного болю. Права нога залишилася нерухомою, майстриня все життя ходила на милицях або з палицею. Однак, попри складну долю та випробування, вона зберегла в собі здатність бачити красу в кожній пелюстці, кожному сонячному промені, а її пензель ніколи не знав чорного відчаю — лише вибух кольору та нестримну фантазію.
Художниця була правшею, але писала картини лівою рукою. У побуті, у важкій селянській праці, у вишиванні — вона користувалася правою рукою, але коли справа доходила до малювання вона брала пензель у ліву руку. І це невипадково, адже ліва рука не була «навчена» академічним канонам. Вона рухалася вільно, дозволяючи лініям бути живими та абсолютно унікальними.
За серію картин «Людям на радість» Марії Приймаченко було присвоєно звання лауреата Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка. В цей цикл входили такі роботи: «Сонях», «Синій вазон з квітами», «Голуб на калині», «Пава у квітах», «Лев». ЇЇ твори мали значний успіх на міжнародних виставках у Нью-Йорку, Венеції, Люксембурзі, Парижі, Лондоні, Варшаві, Вільнюсі, Дрездені та Мальме.
Виробивши власний мистецький стиль, Примаченко створювала нескінченні варіанти декоративних, орнаментальних, жанрових і пейзажних композицій, продемонструвавши не тільки глибокі та всебічні знання народних традицій, вміння синтезувати досвід багатьох поколінь народних майстрів, а й здатність відтворити ознаки часу, в якому жила, переклавши їх на мову фарб і ліній.
Марія Примаченко стала символом нашої культурної стійкості та незламності. Коли 25 лютого 2022 року російський снаряд влучила в Іванківський краєзнавчий музей, де зберігалися її роботи, здавалося, що доробок художниці втрачено. Та місцевим жителям вдалося сховати вироби в безпечнішому місці. Так зберегли 14 з 25 музейних творів Примаченко, серед них чотири розписані керамічні тарілки. Але на жаль інші пам’ятки ми вже не побачимо − вишиванки, рушники, домоткані килими та ін.
За життя Примаченко створила понад 3000 картин, 650 із них зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України у Києві, а інші – у найвідоміших галереях світу.
Стиль Примаченко запозичив відомий бренд Marimekko, за що був звинувачений у плагіаті. Плагіат помітили аж через шість років після того, як Marimekko нанесла на свої вироби для дому та текстиль картину «Лісовий народ» своєї дизайнерки Крістіни Ізола. Цю ж картинку нанесла на свої літаки авіакомпанія FinnAir, яка співпрацювала з Marimekko. І все б чудово, якби не дивна схожість «Лісового народу» на «Щура у дорозі» нашої художниці. Коли здійнявся скандал завдяки спостережливості одного журналіста, Marimekko і пані Ізола визнали факт плагіату і вибачилися за інцидент, а FinnAir стерли малюнки зі своїх літаків.
Мистецтво, що підкорило світ, народилося в звичайній поліській хаті. Марія Примаченко навчила нас, що «наївне мистецтво» − це насправді найвища форма щирості. Сьогодні її образи − у дизайні сучасних брендів, на муралах стін європейських міст та в серцях мільйонів. Це більше, ніж просто живопис. Це наш генетичний код, розфарбований у найяскравіші кольори світу.
