1 жовтня світ відзначає Міжнародний день музики – свято гармонії, краси та вічного мистецтва. Символічно, що 1 жовтня 1903 року в Києві народився Володимир Горовиць – легендарний піаніст-віртуоз, чия музика увібрала в себе дух української столиці та підкорила найпрестижніші світові сцени.
Любов до музики Володимир відчув ще з дитинства: мати навчала гри на фортепіано, а батько брав його ледь не на всі концерти у Києві. Та коли до влади прийшли більшовики, родина втратила все своє майно. Якось, будучи вже дорослим, музикант писав, що більшовики розбили його рояль у нього на очах, а коли не змогли витягнути інструмент через двері, то викинули його через вікно.
Попри всі складнощі юнак закінчив Київську консерваторію, а по завершенню навчання, розпочав сольну концертну діяльність. Його перші публічні виступи відбулися у Києві та Харкові. Швидко здобуваючи популярність публіки, піаніст розширив географію своїх концертів. Часто виступав у дуеті з одеським скрипалем Натаном Мільштейном, гастролюючи містами України, Грузії та Вірменії. За талант, віртуозну техніку та майстерність імпровізації його називали «король королів піаністів». Останній виступ піаніста на батьківщині відбувся в залі Київської філармонії. Того ж року він отримав дозвіл на виїзд до Німеччини.
Переломним моментом у кар’єрі Володимира Горовиця став виступ у Гамбурзі. Піаніст опинився в ситуації, яку навряд чи можна було спланувати: в останню мить йому запропонували замінити на концерті Гамбурзького симфонічного оркестру солістку, яка захворіла. Виступ став справжньою сенсацією. Молодий піаніст, який нещодавно приїхав до Німеччини, за один вечір привернув до себе увагу широкої європейської публіки. Пізніше цей тріумф згадували як один із його найяскравіших дебютів в Європі.
Світова слава піаніста стрімко зростала після переїзду до Сполучених Штатів Америки. Там він отримав американське громадянство і став справжнім амбасадором фортепіанного мистецтва, залишивши величезну спадщину звукозаписів, які й сьогодні вважаються еталонними прикладами фортепіанного виконавства. Сам же піаніст казав так: «Фортепіанна гра складається зі здорового глузду, серця й технічних ресурсів. Усе має бути розвиненим однакою мірою: без здорового глузду ви зазнаєте фіаско, без техніки ви – дилетант, без серця – машина».
Та за блискучою міжнародною кар’єрою залишалася особиста історія людини, яка була змушена назавжди залишити рідне місто. Можна припустити, що повернення піаніста на батьківщину могло мати для нього небезпечні наслідки, адже його родина зазнавала постійних утисків з боку радянської влади. Батько після поїздки до сина в Париж був заарештований та оголошений як «ворог народу», одного з братів було відіслано на декілька років до концтабору. Так, трагічна доля рідних була для нього глибокою та болючою темою протягом усього життя.
З 1995 року в Києві проводиться Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця. Ініціаторами його проведення став колектив Київського державного музичного училища ім. Р. М. Глієра. А з 2004 року він входить до складу Всесвітньої федерації міжнародних музичних конкурсів.
Цікавим є той факт, що офіційний сайт GRAMMY налічує Володимиру Горовицю 45 номінацій та 25 перемог. Для піаніста академічного напряму це винятковий показник, який відображає масштаб його внеску у світову скарбницю інструментальної музики.
Життєвий та творчий шлях Володимира Горовиця вкотре доводить, що музика здатна єднати людей крізь час і кордони, зберігати пам’ять та бути тим потужним голосом незламності, який лунає на весь світ.
