22 січня на честь проголошення Акту Злуки УНР та ЗУНР відзначається День Соборності України.
Для України соборність – це єдність у багатоманітності, неподільність усіх територій України, об’єднання навколо української державності й ідентичності. Ідея територіальної цілісності країни поєднується з ідеями духовної згуртованості. Це також єдність усіх громадян України незалежно від національності та віросповідання, спрямована на утвердження справжнього суверенітету і незалежності України.
В умовах Війни за Незалежність України соборність набуває більшого символізму та гостроти, адже нині, як ніколи, українцям потрібно об’єднатися заради майбутнього. Цілісність буде цілковито відновлена після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги.
Століттями українці зі зброєю в руках, проливаючи кров, боролися за незалежну Українську державу. Однією з найважливіших подій української історії початку ХХ ст. стала Злука Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Злука була символом соборності, прагнення українців до об’єднання всіх етнічних земель у межах єдиної незалежної Української держави, важливою частиною колективного усвідомлення українського народу, передавалася з покоління в покоління, активно підтримувалася громадськими, культурними діячами.
Для розуміння суті, важливості Злуки варто поглянути у близьке до цих подій минуле.
6–8 (19–21) квітня 1917 р. в Наддніпрянській Україні було проведено Всеукраїнський національний конгрес, який підтримав програму відновлення національної державності. 4(17) березня 1917 р. представники українських політичних партій та громадських організацій утворили Українську Центральну Раду (УЦР), фактично український парламент. 10(23) червня 1917 р. Першим Універсалом проголошено автономію України. 3(16) липня 1917 р. було прийнято Другий Універсал УЦР, який став наступним кроком закріплення державотворчого процесу. 7(20) листопада 1917 р. УЦР ухвалила Третій Універсал, у якому проголосила створення Української Народної Республіки, визначила територію. 9(22) січня 1918 р. у Четвертому Універсалі було проголошено УНР самостійною, незалежною, вільною, суверенною державою українського народу. 29 квітня 1918 р. ухвалено демократичну Конституцію УНР та обрано президентом М. Грушевського.
У серпні 1918 р. блок політичних сил Український національний союз (УНС) розпочав підготовку до створення Директорії (тимчасовий верховний орган УНР, у складі: В. Винниченко (голова), С. Петлюра, Ф. Швець, А. Макаренко, П. Андрієвський). УНС мав на меті творення міцної самостійної Української держави, захист прав українства на міжнародній арені. 26 грудня 1918 р. Директорія ухвалила Декларацію про відновлення УНР з республіканською формою державного устрою і призначила уряд – Раду народних міністрів на чолі з В. Чехівським.
Акту Злуки передувало дві війни більшовицької росії проти УНР (грудень 1917 р. – січень 1918 р. більшовики з півночі захопили майже всю Лівобережну Україну. 16(29) січня 1918 р. біля станції Крути курсанти 1-ї Української військової юнацької школи, київські студенти і гімназисти, добровольці з підрозділу Вільного козацтва з Ніжина дали бій російській регулярній армії, що вдесятеро перевищувала українські сили. 26 січня (8 лютого) 1918 р. російські війська захопили Київ і розпочали масові вбивства цивільного населення та українських військових. 6 травня 1918 року за посередництвом німецьких військових українська та російська сторони підписали договір про припинення воєнних дій. 11 листопада 1918 р. більшовицька росія в односторонньому порядку розірвала міжнародний Брест-Литовський мирний договір, прелімінарну мирну угоду, розпочала другу війну проти України. 3 січня 1919 р. російські війська окупували Харків, 12 січня – Чернігів, 19 січня – Полтаву, 27 січня – Катеринослав, 5 лютого – Київ. 16 січня 1919 року у відповідь на вторгнення в Україну Директорія УНР офіційно оголосила війну радянській росії.
13 листопада 1918 р. було проголошено самостійну Західноукраїнську Народну Республіку, президентом якої згодом став Євген Петрушевич. Проголошенню самостійності передували: постанова Національної Ради від 19 жовтня 1918 року про утворення на українських землях Австро-Угорщини єдиної Української держави; взяття під контроль українськими військовими формуваннями на чолі з Д. Вітовським 1 листопада 1918 р. найважливіших об’єктів та урядових установ у Львові та інших містах; створення 9 листопада 1918 року першого українського уряду – Державного Секретаріату на чолі з К. Левицьким.
УНР та ЗУНР прагнули об’єднання задля спільної боротьби з зовнішніми ворогами. 1 грудня 1918 року у місті Фастові було підписано «Передвступний договір» між УНР і ЗУНР, який засвідчив намір створити єдину державу. Цей крок став важливим етапом на шляху до соборності України.
22 січня 1919 р. було проголошено Універсал Директорії УНР про об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки (Акт Злуки) в єдину соборну державу, розпочавши звільнення української території.
22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві відбулося урочисте проголошення Акта Злуки. Подія мала велике світоглядне та символічне значення і викликала неабияке піднесення серед українців. На жаль, реальне втілення Акта Злуки було ускладнене воєнними діями, відсутністю міжнародної підтримки. Українські землі невдовзі знову опинилися під владою інших держав. У 1991 р. основна ідея Злуки втілена з проголошенням відновлення незалежності України.
